Полствин… рідне село… Це і верби над Росавою, це і поля пшениці, це і старе займище, батьківська хата з пасікою в дворі. Тут були закладені основи всього їхнього наступного життя. Брати закінчили школу, інститут у Запоріжжі – один став радіоінженером, другий – автомобілістом. Далі у Михайла – служба в ар-мії на Кавказі, звання капітана запасу. Потім -завод “Магніт” у Каневі, завод побутових виро-бів. Майстер, старший майстер, начальник виробництва. У Івана – КрАЗ, посада старшого майстра головного конвеєра заводу. Став кандидатом у майстри спорту з боксу, членом ЦК комсомолу України. Але тягнуло додому. Повернувся, став працювати на заводі “Медтехніка” – відділ кооперації, начальник виробництва…

На початку 90-х держава почала розвалюватись і ми з того часу разом. Польща, Росія… Заробляли копійку, як могли. Де тільки не були і чого тільки не бачили. Із 1994 року по цей час займаємось підприємницькою діяльністю в Каневі. І це не тільки торгівля.

Із середини 90-х ми з друзями регулярно їздили на концерти, спортивні змагання, до театрів столиці. Виступи Пола Макартні, Лучано Паворотті не могли не сподобатись. До своїх поїздок залучали дедалі більше коло людей. Черкаський обласний музично-драматичний театр – наш глядач передивився майже весь репертуар («Кайдашева сім’я», «Сватання на Гончарівці», «За двома зайцями», «Шельменко-денщик»). Збирали повні зали, школярів і дорослих підвозили з усього району. Після “Кроликів”, яких ми вперше привезли до Канева, наше місто з’явилося на гастрольній карті України. Гришко, Зібров, брати Яремчуки, Бужин-ська, «Пісняри», «Пламя», «Фрі-стайл», Олег Винник, новорічні вистави. Концертів не злічити.

Варто окремо згадати тему організації дитячих шкіль-них екскурсій. Завдяки їм канівські діти об’їздили всі пам’ятні місця Черкащини, Київщини, відвідали безліч музеїв Києва, Умані, Чигирина, Переяслава-Хмельницького, Черкас… Дельфінарій, цирк, зоопарк, ковзанка, боулінг клуби, кондитерська фабрика “Рошен” і “Кока-кола”…

Регулярно, з року в рік ми беремо активну участь в ор-ганізації святкування в Каневі Днів міста.

Свята морозива, місцеві конкурси красунь, благодійні лотереї на колгоспному ринку…

Наприкінці 90-х ми організували в Каневі з друзями спілку підприємців, яка діє досі та є однією з найактивніших громадських організацій міста.

Із 2014 року разом з усією Україною брали активну участь в організації допомоги армії. Координаційна рада і благодійний  фонд “Канів – наш дім” провели велику організаційну роботу. На фронт пішли бронежилети, каски, форма, розгрузки, білизна, вода, їжа, дрова… До справи долучились всі підприємства міста і району, підприємці, фермери, школярі…

Тихо, без галасу ми робили свою справу. За активну участь у будівництві церкви Св. Пантейлемона (на території центральної райлікарні) і церкви в нашому рідному селі Полствин нагороджені орденами церкви.

Із кінця 90-х років до 2019 року, коли в нашому селі помер останній учасник бойових дій, регулярно відвідували села Полствин і Малий Ржавець. Для душі. Спілкування  з ветеранами – свідками історії, нічим не замінити. Це історія країни, історія нашого села, історія кожної родини. Це історія нашої родини упродовж останнього століття.

Будинки збудовані, сади посаджені і дають урожай, діти і внуки ростуть, радують, як у всіх людей.

Думаємо майже однаково. Працюємо дружно, вже четвертий рік розбудовуємо проект для душі – пасіку. Бджіль-ництвом займалась ще наша бабуся з 30-х років минулого століття. В голодні роки виручало не раз. Ще школярами літом працювали «старшими куди пошлють» на колгоспній пасіці, яка була однією з кращих в області. Там теж закладались основи. Вулики, бджоли, мед – це важка праця, постійна, але цікава. Дає можливість частіше бувати в селі, відвідувати стареньку маму.

Шість разів нас обирали депутатами Канівської міської ради.

Із Партією Зелених ідемо разом на вибори втретє. Дуже далекі від політики, зате є чітка і, головне, прогнозована і зрозуміла позиція з питань життєдіяльності міста і його мешканців. Не бігаємо з партії в партію під нові гасла, під нові вибори, під нового президента. Працюємо.

І це дає результат – дитячий майданчик у Каневі на вулиці Л.Українки (проект ініційований  та реалізований разом із Канівським лісгоспом та тодішнім депутатом, покійним нині І.Максимюком), сходи до міської школи №1, облаштування криниці на Підстінку, Парк міст-побратимів на березі озера Лимарка. У цьому ми беремо активну участь. І дуже приємно, що з кожним разом ми відчуваємо все більшу підтримку наших громадян. Люди вірять, що разом ми досягнемо успіху.

Планів багато. Але коли дивишся на красу фонтанів Умані, спадає на думку – чому не в нас? Ради цього хочеться жити!

Михайло та Іван МАЙСТРЕНКИ

джерело

116

Від адмін

Pin It on Pinterest